Дві срібні ложки

Срібло здавна застосовували в ювелірній справі: з нього виготовляли чайні та столові сервізи, кубки, келихи, пудрениці, табакерки та інші предмети розкоші. Велику слабкість до виробів з цього металу мала російська і французька аристократія, для якої фамільне срібло служило візитною карткою, що свідчило про знатне походження і багатство його власників. Унікальний сервіз належав графу Орлову: в нього входило 3275 предметів, для виготовлення яких було витрачено близько двох тонн чистого срібла!

З давніх-давен славилися новгородські майстри срібних справ, які створили свою неповторну школу різьби і карбування по сріблу. Виготовлені ними кубки, чаші, склянки вражали сучасників красою візерунка. Знайдено записи, що свідчать, що в кінці XVI століття в Новгороді працювало близько ста великих майстрів-срібників, а хрестичникам, сережничникам, колечникам (так називали дрібних ремісників - по типу продукції, що випускається) не було числа.

З чистого срібла виготовлена величезна люстра Успенського собору - одного з чудових пам'яток архітектури. Походження її таке. Під час війни 1812 року цей дорогоцінний метал був награбований французькими солдатами, але "з технічних причин" вивезти його з Росії не вдалося. Срібло відбили у ворога, і в пам'ять про перемогу над Наполеоном російські майстри виготовили цю унікальну люстру, що складається з декількох сотень художніх деталей.

Роль металу, що прикрашає побут людини, срібло не втратило і в наші дні, але сьогодні у нього знайшлося багато більш серйозних і важливих справ.

З тих пір як в 1839 році французький художник і винахідник Дагер розробив спосіб отримання зображення на світлочутливих матеріалах, срібло нерозривно зв'язало свою долю з фотографією. Найтонший шар броміду срібла, нанесений на фотографічну плівку або папір, і є головною дійовою особою в цьому процесі. Під впливом світлових променів, що падають на плівку, бромід срібла розпадається. Бром при цьому хімічно зв'язується з наявною в шарі желатиною, а срібло виділяється у вигляді дрібних кристаликів, невидимих навіть в звичайний мікроскоп. Ступінь розкладання броміду срібла залежить від сили освітлення: чим воно яскравіше, тим більше виділиться срібла. Подальша обробка (прояв і фіксація) дозволяє отримати на плівці негативне зображення, яке потім в істинному вигляді переноситься при друку на фотопапір. Як не удосконалювалася за більш ніж вікове існування фотографія, вона практично немислима без срібла і його сполук.

Цікаву і корисну роботу знайшли вчені йодиду срібла: з його допомогою вдається досить успішно боротися з ... тропічними циклонами. Але яким же чином? Щоб зменшити руйнівну силу циклону, його потрібно як би розтягнути, тобто збільшити в діаметрі. Домогтися цього і допомагає йодид срібла, здатний конденсувати атмосферну вологу в крапельки дощу. Такі досліди вже проводили. Першим "постраждав" в 60-х роках ураган "Бейла". На його шляху за допомогою літаків поставили завісу з йодид-срібною суспензією висотою 10 і довжиною 30 кілометрів. Незважаючи на настільки значні розміри завіси, знадобилося всього кілька центнерів йодиду срібла. Налетівши на завісу, нічого не "підозрюючий" циклон звернув її в "трубочку" і поглинув. У той же момент хмарна стіна навколо його центральної частини, яка називається "оком", розпалася, пролилася дощем, і швидкість урагану різко впала. Правда, циклон "не розгубився" і знову почав створювати хмарну стіну, але вже набагато більшого діаметру, а значить, і рухатися став значно повільніше, ніж спочатку. Руйнівна сила "посрібленого" циклону стала набагато меншою.

Як не цікава діяльність з'єднань срібла, фізичні властивості і технічне застосування самого металу представляють, мабуть, ще більший інтерес. Справа в тому, що срібло - рекордсмен серед металів одразу за трьома показниками: за відбивною здатністю, електропровідністю і теплопровідністю.

Завдяки першій з цих властивостей срібло з середини минулого століття і донині використовують у виробництві дзеркал. Скло, покрите найтоншим шаром цього металу, служить не тільки неодмінним атрибутом нашого побуту, а й інструментом лікарів, важливою деталлю мікроскопів, телескопів та інших оптичних приладів.

Унікальне "уміння" срібла проводити електричний струм і тепло роблять його практично незамінним у багатьох електро- і радіотехнічних пристроях. Дріт з цього металу можна зустріти в найточніших фізичних приладах, він служить матеріалом для клем чутливих реле, срібними припіями з'єднують важливі елементи різної апаратури. Для цієї мети срібло використовували ще стародавні майстри: в гробниці фараона Тутанхамона були виявлені мідні труби, частини яких спаяні сріблом.

Щоб підкреслити роль срібла як матеріалу для пайки відповідальних деталей доречно згадати історію, пов'язану з першими кроками вітчизняного ракетобудування. Цими проблемами займалася в ті роки "группа изучения реактивного движения (ГИРД)", на чолі якої стояв тоді ще мало кому відомий молодий інженер С. П. Корольов. Оскільки спочатку ентузіасти групи працювали на громадських засадах, вони жартома так розшифрували назву своєї "фірми": "группа инженеров, работающих даром". М. М. Баланіна-Корольова, мати майбутнього академіка, згадувала, що одного разу, прийшовши, додому, син запитав: "Мамо, у нас є що-небудь срібне?" Марія Миколаївна дуже здивувалася цьому питанню, оскільки знала, що Сергій абсолютно байдужий і до грошей, і до коштовностей. "Навіщо тобі, сину?" - "Розумієш, яка справа ... Паяти двигун треба, реактивний. Але тільки сріблом". Марія Миколаївна вийшла з кімнати і незабаром повернулася з двома срібними ложками. "Ось все наявне в нашому домі срібло", - з цими словами вона віддала ложки синові. Нагородою матері був його міцний, від душі, поцілунок.

(За матеріалами книги С. І. Венецького "Розповіді про метали" та Вікіпедії)